Інтерв’ю з Євгеном Рибчинським

Історіями з дитинства, спостереженнями та власною філософією посмішки поділився давній друг Клініки Мирослави Дрогомирецької, поет, політик, громадський діяч Євген Рибчинський

Про наполегливих, зухвалих, енергійних часто кажуть: «він зубастий». Рибчинські до життя охочі, а по життю зубасті. Ми такі! На спадок мені дісталося кілька родинних талантів. Але зуби, на превеликий жаль, - то не наш родинний "коньок". Моя нинішня посмішка є моєю лише за формою. А за змістом - це робота цілої команди фахівців клініки естетичної стоматології Мирослави Дрогомирецької, з якою я дружу понад 20 років. Так що у будь-якої блискучої посмішки є свої блискучі "батьки".

Як різалися мої зуби, я вже не пам'ятаю, а от як боліли - забути просто неможливо. Здавалося, що ниє не один зуб, а все тіло - ніби сам перетворюєшся на суцільний біль. В моєму дитинстві дітей лякали фашистами і стоматологами. Тому візит до дантиста був на кшталт аудієнції з великим інквізитором. Пам'ятаю, як у ранньому дитинстві ми чистили зуби білим, як крейда, зубним порошком. Потім жахливою зубною пастою Pomorin, від якої можна було захмеліти. Мати завжди перевіряла зранку, чи почищені зуби. Та коли напочатку 90-х з'явилися сучасні, смачні і корисні імпортні пасти, чистка зубів стала приємним ритуалом, а не дратуючим обов'язком. Проте, як і в дитинстві, я інколи завалююся спати з нечищеними зубами. Мої старші діти зараз самі доглядають за зубами, бо вони вже парубки. А над малими, як і над їхнім татом колись, стоїть мама – і уважно спостерігає.

На зорі підприємництва я зі своїм тодішнім партнером Володьою Бебешком мав студію у Львові. У нас писалася ледве не вся еліта шоу-бізнесу 90-х. Там, у Львові, ми познайомилися і подружилися з Гаріком Кричевським. А він в свою чергу познайомив нас з Мирославою Степанівною, красунею, фахівцем і просто чудовою людиною. Так шляхи Рибчинських і Дрогомирецьких перетнулися. Не розпиляючись на дифірамби, скажу, що лікування у Мирослави Степанівни - це вражаючий досвід.

Пострадянська культура, коли люди вважали посмішку не проявом ввічливості, а прихованою агресією, в сучасній Україні трансформувалась, а самі українці почали посміхатися частіше.
Ми - частина світу. Ми не втрачаємо своєї ідентичності, живучи на усіх без винятку континентах планети. А світова культура спілкування починається якраз із посмішки. Чим більше українці будуть подорожувати світом, тим усміхненішими вони будуть. 

Зазвичай, коли мова заходить про довершені зуби зірок, згадують Джулію Робертс та Кіру Найтлі. Особисто я люблю посмішки Скарлет Йохансон і Джастіна Тімберлейка. Це той самий випадок, коли зі звичайної дівчини посмішка робить досконалу красуню, а з чоловіка – зірку. Зуби - невід'ємна частина посмішки, але головне у ній все ж - щирість і відвертість. 

Я лікувався і у Франції, і у Німеччині, і у Сполучених Штатах. Можу сказати, що на сьогодні в стоматології ми на світовому рівні. І в той же час, «високі» українські ціни смішні в порівнянні з загальносвітовими. Взагалі, найкращою інвестицією я вважаю міцне здоров'я. Але перевага зубів перед усім іншим полягає у тому, що ця інвестиція починає окупатися з першої посмішки.

Де б я не був, що б я не робив, над чим би не працював, я завжди посміхаюся. Навіть коли скрутно, коли здається, що світ з'їхав з глузду, я все одно посміхаюся і завдячую Господу за життя. І знаєте що? Якимось дивним і незбагненним чином мені знову починає посміхатися доля. Бо посмішка - це наша дяка Господу за всі блага, якими Він обдарував наші душі і наші тіла.